Маалюля: тут досі говорять давньо-арамейською

Маалюля – це древнє християнське поселення, яке знаходиться в 55 км від Дамаска і заховано від решти світу в глибокій ущелині, де видовбані печери досі служать житлом для місцевих жителів.

Така гармонія природи і цивілізації зустрічається не часто: стіни багатьох житлових будинків складаються упереміш з природних кам’яних виступів і обтесаних кам’яних блоків або глиняної цегли.

Перше, що дізнаєшся про Маалюля – це той факт, що місцеві жителі досі розмовляють західно-арамейською говіркою – рідною мовою Ісуса Христа

У Маалюлі розташовані два важливих християнських монастиря: монастир Святої Фекли і монастир Святого Сергія (Мар Саркіс – арабське ім’я Святого Сергія).

Свята Фекла – учениця апостола Павла. Вона була однією з перших християнських святих і отримала духовне звання «Рівноапостольної».

З Св. Феклою в цих краях пов’язана легенда, згідно з якою, свята рятувалася втечею від зловмисників, поки дорогу їй не перегородили гори. Фекла попросила Небеса про допомогу, і в результаті її молитви гора розкололася, утворюючи маленьку ущелину, по якій вона змогла втекти. Тепер через цей каньйон прокладений шлях туристів і паломників.

Мощі святої Фекли зберігаються в ніші печери на території жіночого монастирю, тут влаштували каплицю, і безліч паломників приходять сюди благати у Фекли зцілення. Зі стелі печери капає вода з невичерпного джерела, звідси брала воду Фекла, і вона вважається святою.

Від старих будівель зберіглася лише церква – типовий візантійський храм, монастирський двір з фонтаном з кімнатами насельниць споруди XIX століття. Під підлогою церкви – залишки стародавнього  храму.

На іншій стороні ущелини на вершині 1790 метрів знаходиться Монастир Святого Сергія і Вакха.

Сергій і Вакх були римськими легіонерами, але ставши прихильниками християнської віри, відмовилися приносити жертви язичницьким богам і були страчені.

Монастир зведено на місці первісного храму, причому стіни древнього храму збережені, що дає право вважати Мар Саркіс одним з найдавніших у світі діючих монастирів.

Від язичницького храму залишилася і форма церкви – чашоподібна з двома вівтарями. Така форма вівтаря була скасована в другій половині IV століття через занадто велику схожість з дохристиянськими атрибутами.

Тут знаходиться ікона Діви Марії – копія з ікони, написаної Святим Лукою, що зберігається в монастирі Сейднайскої Богоматері.