Визначні пам’ятки Києва

Києво-Печерська Лавра

На високих пагорбах правого берега Дніпра велично підноситься увінчана золотими куполами Києво-Печерська Лавра – доля Пресвятої Богородиці, колиска чернецтва на Русі і твердиня православної віри. Монастир Печерська Лавра був заснований в 11 столітті і забудовувався протягом 9 наступних століть. Лавра – це почесна назва, що давалося дуже великим і значним монастирям. Архітектурний комплекс монастиря і сьогодні справляє грандіозне враження. У сонячний день відблиски численних куполів і дзвіниць сліплять очі. Більшість будівель монастиря датується 17-18 століттями, і є прекрасним прикладом стилю Українського Бароко в архітектурі. З 12 століття в Монастирі збереглася лише одна церква з незначними архітектурними змінами, які були зроблені пізніше. Ця церква над воротами головного входу в Монастир і її називають “надбрамна”. Повна назва Церкви – Троїцька надбрамна церква – “Церква Святої Трійці над брамою”. Це просто диво, що вона збереглася, оскільки на Монастир протягом всієї історії відбувалися численні набіги. На території монастиря знаходиться ряд історико-культурних музеїв України, в тому числі знаменитий музей історичних коштовностей («Музей скіфського золота»), а також музей мікромініатюр, друкарства, народної декоративної творчості, музичного, театрального та кіномистецтва, виставки з приватних колекцій. Окрема виставка присвячена історії лаврських печер.

Софійський собор

Собор Святої Софії був побудований в 11 столітті і знаходиться в самому центрі Києва. Збереглися й дійшли крізь століття 260 кв. метрів мозаїк та 3 тисячі кв. метрів фресок. Навряд чи десь в Європі можна знайти стільки фресок і мозаїк 11 століття, які збереглися в одній церкві. Собор оточують монастирські будівлі 17 століття, виконані в стилі Українського бароко. Внутрішнє оздоблення Собору майже не змінювалося. У 18 столітті з’явився іконостас і в 19 столітті – чавунні підлогові плитки. Свята Софія Київська – це джерело мистецтва, до якого приходять історики і туристи, щоб побачити і помилуватися цим дивом Візантійської та Стародавньої Руської архітектури.

Золоті Ворота

Золоті ворота – головні ворота старовинного Києва. Свою назву отримали від схожості з константинопольськими Золотими воротами. Золоті ворота в Києві одна з небагатьох споруд Київської Русі, що дійшли до наших днів. Включені до Списку Всесвітньої Спадщини ЮНЕСКО. Золоті Ворота були побудовані в 1037 році при правлінні великого князя київського Ярослава Мудрого. Київ тих днів оточували високі земляні вали з глибокими ровами із зовнішньої сторони. Золоті Ворота були частиною цього оборонного спорудження та служили парадним в’їздом до міста – це була широка арка з бойовим майданчиком над нею в центрі якої була споруджена білокам’яна церква. Цей дивовижний витвір давньоруських зодчих викликав захоплення сучасників і наводив жах на ворогів своєю неприступністю. Крім оборонних цілей Золоті ворота мали також і тріумфальний характер – тут зустрічали іноземних послів і іменитих гостей, проводжали воїнів на захист Батьківщини, під склепінням воріт проходили князівські дружини, які поверталися з походів.

Андріївська Церква

Перлина бароко – Андріївська церква закладена 1744 р. у зв’язку з приїздом Єлизавети І до Києва. Побудована в 1749 – 54 рр. за проектом В. В. Растреллі на Андріївській горі, на початку Андріївського узвозу (назва від Андрія Первозванного). Це єдина в Україні збережена робота архітектора. Будівництвом керував архітектор І. Мічурін. Однокупольний п’ятиглавий храм має форму хреста, в кутах якого розміщені декоративні вежі на масивних стовпах, які грають роль своєрідних контрфорсів. Зовні контрфорси прикрашені пілястрами і укриті трьома парами колон з капітелями коринфського ордена. До Андріївської церкви з боку вулиці ведуть круті чавунні сходи. Вся маса церкви спирається на двоповерховий будинок-стилобат з вісьма кімнатами на кожному поверсі, стіни якого являють собою фундамент церкви. Навколо церкви – балюстрада, з якої відкривається мальовнича панорама Подолу і Дніпра. Внутрішнє обрамлення Андріївської церкви, розроблене В. В. Растреллі, більш близьке до стилю рококо.

Михайлівский Золотоверхий монастир

Михайлівський Золотоверхий монастир – один з найдавніших монастирів у Києві. Включає зруйнований в 1930-ті роки і заново побудований в середині 1990-х років соборний храм на честь Архангела Михаїла в стилі українського бароко, а також трапезну з церквою Іоанна Богослова (1713) і дзвіницю (1716-1719 роки). Передбачається, що Михайлівський собор був першим храмом з позолоченим верхом, звідки на Русі пішла ця своєрідний традиція. Також Михайлівський собор був останнім храмом в Київській Русі, у внутрішньому оздобленні якого застосовувалися мозаїки.

Переказ приписує заснування монастиря першому київському митрополиту Михаїлу. Перший храм на честь Архангела Михаїла був замовлений в 1108 році князем Святополком Ізяславовичем на місці Дмитрівського монастиря, побудованого імовірно його батьком – Ізяславом I (у хрещенні Димитрієм). Зведений у 1108-1113 роках Михайлівський собор мав особливе значення для киян, бо був присвячений архангелу Михаїлу – небесному покровителю Києва. У XII столітті монастир був місцем поховання князів.

Музей народної архітектури і побуту Пирогово

На південній околиці Києва, поблизу селища Пирогів, де з високих пагорбів відкриваються мальовничі види і приємною прохолодою приваблюють синьоокі ставки, серед дібров і гаїв, розташований Музей народної архітектури та побуту України. Музей (загальна площа – близько 150 га) заснований в 1969 р. Поселення на його території відомі з глибокої давнини (знайдені предмети пори бронзи). Пирогово вперше згадано в 1627 р. як володіння Києво-Печерської лаври. У 1720 р. фігурує як с.Пірожов. З 1957 р. – у межах Києва. Музей національної архітектури та побуту – це можливість пройтися по всім найцікавішим куточкам України за один екскурсійний день, побачити буквально з середини життя українського народу в 17-20 століттях, познайомитися із предметами побуту звичайного будинку українця. Музей являє собою open air експозицію етнографічних районів країни, тобто вся територія музею розташувалася не в павільйонах і інших будівлях, а під відкритим небом, що робить музей дуже привабливим для туристів з усіх куточків світу. Ще однією відмінною особливістю музею Пирогово, яка, мабуть, виділяє його з величезної маси подібних світових музеїв, – це різні театралізовані вистави, гуляння під час народних свят. На території Пирогово часто можна зустріти людей і працівників у національних костюмах, зайнятих різним ремеслом того часу – ткаль, ліпників посуду із глини й інших. Прогулянки під українську народну музику взагалі стають чимось особливим, дарують незабутні відчуття. Під час українських народних свят на території музею проходять спеціальні театралізовані вистави: танці й танці навколо багаття, спів.

Маріїнський палац

Маріїнський палац – один з найкрасивіших палаців України. Імпозантний будинок у стилі бароко споруджено в 1750-55 рр.. за проектом арх. Б. Растреллі для імператриці Єлизавети Петрівни, яка особисто вибрала для нього місце. Під час найвищих візитів до Києва тут зупинялися члени царської родини, в т.ч. Катерина II, яка відвідала Київ в 1787 р. У XVIII-XIX ст. палац служив резиденцією генерал-губернаторів Київської губернії. В даний момент Маріїнський палац є церемоніальною резиденцією Президента України, де проходять прийоми на вищому рівні. Використовується виключно для офіційних заходів, так як зараз палац на реконструкції. Збереглися багато оформлені інтер’єри в стилі класицизму з елементами бароко і ренесансу, старовинні меблі, люстри, картини відомих художників, настінний живопис. Спочатку головний фасад був звернений до Міського (Царського) саду, закладеному в 1748 р. за наказом імператриці Єлизавети. З протилежного боку палацу (нинішньої парадної) – розташований Маріїнський парк, що носить ім’я імператриці Марії Олександрівни.

Володимирський собор

Володимирський кафедральний патріарший собор – класичний зразок російсько-візантійського стилю у храмовій архітектурі. Висота хреста головного куполу – 49 м. Ідея спорудження в Києві величного храму на честь князя Володимира Великого виникла напередодні святкування 900-річчя Хрещення Русі. Початковий проект розробив арх. І. Штром, але через дорожнечу його довелося переробити. Споруду доручили арх. А. Беретті, однак спроектоване їм будівля дала тріщини, і будівництво в 1864 р. заморозили. Роботи завершив в 1882 р. арх. В. Ніколаєв за рекомендаціями всесвітньо відомого фахівця по склепінним спорудам Р. Берганда. Внутрішнім оформленням керував професор А. Прахов, що залучив до роботи 96 відомих художників, в т.ч. Васнєцова, Нестерова, Врубеля, Котарбінського, Пимоненка, які перетворили Володимирський собор на справжню художню перлину. Володимирський собор побудований в так званому російсько-візантійському псевдо стилі. Собор у плані – традиційний давньоруський шестистовпний храм, але увінчаний 7 вежами